Вірші геніального поета Василя Стуса, що увійшли до шкільної програми 11 класу української літератури: “Мені зоря сіяла нині вранці…”, “Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…”, “Господи, гніву пречистого…”, “О земле втрачена, явися…”, “Як добре те, що смерті не боюсь я…” , начитала спеціально для соціального проекту “Книги, що говорять” постійний волонтер Вікторія Ільків за технічної підтримки радіостудії Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка.
Змонтувала – постійний волонтер проекту Тетяна Горбань. Особлива подяка за вирішення організаційних питань студентові Інституту журналістики – Христині Івасюк.
Поет як символ незламного духу, збереження людської гідності. Узагальнені образи крізь призму індивідуальної долі. Основні тематично-проблемні лінії: душа людини “перед вічністю високого неба” (відчуження від світу, проблема вибору, стан трагічної самотності і активної дії, формування себе); атмосфера розтлінного духу тоталітарної системи; Україна-мрія і Україна знищена, скорена. Поезія Стуса – зразок “стоїчної” поезії у світовій ліриці.

Щиро,
команда ГО “ВІР в Україну”