Книги, що говорять

Проект ГО «Вір в Україну»

Василь Стус “Мені зоря сіяла нині вранці…”, “Крізь сотні сумнівів я йду до тебе”, “Господи, гніву пречистого…”, “О земле втрачена, явися…”, “Як добре те, що смерті не боюсь я…”

Вірші геніального поета Василя Стуса, що увійшли до шкільної програми 11 класу української літератури: “Мені зоря сіяла нині вранці…”, “Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…”, “Господи, гніву пречистого…”, “О земле втрачена, явися…”, “Як добре те, що смерті не боюсь я…” , начитала спеціально для соціального проекту “Книги, що говорять” постійний волонтер Вікторія Ільків за технічної підтримки радіостудії Інституту журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка.
Змонтувала – постійний волонтер проекту Тетяна Горбань. Особлива подяка за вирішення організаційних питань студентові Інституту журналістики – Христині Івасюк.
Поет як символ незламного духу, збереження людської гідності. Узагальнені образи крізь призму індивідуальної долі. Основні тематично-проблемні лінії: душа людини “перед вічністю високого неба” (відчуження від світу, проблема вибору, стан трагічної самотності і активної дії, формування себе); атмосфера розтлінного духу тоталітарної системи; Україна-мрія і Україна знищена, скорена. Поезія Стуса – зразок “стоїчної” поезії у світовій ліриці.

Щиро,
команда ГО “ВІР в Україну”

Увага! Цей матеріал заборонено використовувати з метою отримання прибутку!

Наступний Допис

Попередній Допис

© 2022 Книги, що говорять

Theme by Anders Norén